Стійким є такий рух трактора, коли він зберігає заданий водієм напрямок і протидіє зовнішнім силам, що прагнуть створити бокове ковзання рушія (занос) або перекидання.

Залежно від напрямку ковзання або перекидання розрізняють поздовжню і поперечну стійкість, ймовірнішим і найнебезпечнішим є порушення поперечної стійкості (73 %), що виникає під дією бокових сил: поперечної складової сили тяжіння та навантаження на гаку, відцентрових ударів об нерівності тощо.

Основні причини порушення стійкості руху тракторів такі:

-   порушення правил організації і виконання сільськогосподарських робіт, правил маневрування та руху агрегату (перевищення швидкості руху, відсутність заздалегідь перевіреного маршруту тощо);

-   втрата трактористом (оператором) пильності;

-   технічна несправність агрегатів;

-   недотримання інструкцій з підготовки агрегатів до роботи.

Таким чином, крім об'єктивних причин, є й суб'єктивні, що зумовлюються неправильними і небезпечними діями оператора внаслідок:

-   відсутності або низького рівня професійних знань і навичок;

-     невідповідності індивідуальних психологічних властивостей вимогам керування швидкісним трактором,

-   недисциплінованості,

-   тимчасового зниження працездатності через захворювання,

-   втоми,

-    шкідливого впливу умов праці, тобто всього, що притупляє пильність, уповільнює реакцію та необхідні дії тракториста (оператора).

Підйоми похилом до 15° для більшості колісних тракторів (тим паче для гусеничних) цілком безпечні. Проте небезпечна ситуація, тобто відрив коліс від поверхні, може виникнути при різкому збільшенні швидкості руху з причепом (напівпричепом). Розвантаження або відрив передніх коліс може призвести до некерованого повороту трактора і перекидання.

Небезпека перекидання зростає, якщо опір руху на підйомі більше ніж на спуску. Зменшення опору руху на спуску знижує тиск напівпричепа і небезпеку перекидання.

Загроза втрати поздовжньої стійкості може виникнути й тоді, коли, долаючи підйом, передні колеса наїдуть на виступ або задні потраплять у заглиблення.

При доланні крутих підйомів на неправильно вибраній передачі, внаслідок недостатньої потужності двигуна, з'являється необхідність зупинки для перемикання на нижчу передачу.

Під час перемикання агрегат може скочуватись назад, а якщо при цьому трактор різко загальмувати, можливе перекидання.

Для збільшення поздовжньої стійкості трактора із знаряддям у транспортному положенні потрібно на передню частину встановити додаткові вантажі, а круті підйоми долати заднім ходом.

Поздовжнє перекидання гусеничних тракторів трапляється дуже рідко.

У більшості колісних тракторів передній міст зв'язаний з остовом шарніром, висота розміщення якого впливає на їх поперечну стійкість.

Коли переднє колесо трактора при русі по похилій поверхні наїжджає на перешкоду (виступ чи заглиблення), виникає кидок трактора від виступу або до заглиблення. Спроба тракториста (оператора) діями рульового колеса відхилити колеса у напрямку, протилежному зміщенню, зумовить появу крутного моменту, спрямованого в бік крену, і якщо напрямок останнього збігається з похилом поверхні, можливе перекидання.

Найнебезпечнішим є випадок, коли колеса не вкочуються в заглиблення, а вільно падають в нього.

Попередити перекидання, що починається, можна повертанням рульового колеса в бік похилу.

Ефективним способом підвищення поперечної стійкості є збільшення ширини колії.

Небезпечним положенням трактора з шарнірно-з'єднаною рамою (ХТЗ-17021) при повороті на схилі є таке, коли передня секція розмістилася поздовжньою віссю перпендикулярно схилу, а задня скочується під кутом.

Поперечна стійкість трактора ХТЗ-17021 у момент максимального складання напіврам нижче від інших тракторів, проте кут його статичної стійкості досягає 20°. На зниження бокової стійкості значно впливають пружні деформації шин і підвіски, тому динамічна стійкість тракторів ХТЗ-17021 порушується уже при похилі 10°. У зв'язку з цим потрібно зменшувати швидкість при поворотах на схилах, уникати крутих поворотів.

Бокова статична стійкість гусеничного трактора визначається кутом до 40°, і все ж таки слід зазначити, що наїзд його на виступ небезпечніший від падіння одним боком в заглиблення. Зумовлено це тим, що елементи підвіски мають значну жорсткість, недостатньо поглинають енергію поштовху і вона витрачається на збільшення крену до граничного для стійкості. Суттєво знижується стійкість, коли трактор рухається із знаряддям піднятим у транспортне положення.

При русі трактора впоперек похилої поверхні відбувається його сповзання, зумовлене різницею опору гусеницям через перерозподіл навантаження внаслідок крену. Для підтримки стійкості руху в таких умовах потрібні коригувальні дії тракториста (оператора) протилежним зсуванню, важелем або рульовим колесом (ХТЗ-181).

Колісні рівнинні трактори мають задовільну експлуатаційну стійкість на схилах до 6-8°, а гусеничні до 10-12°.

При русі трактора по схилу потрібно відкрити і закріпити двері кабіни, щоб можна було її залишити у разі небезпеки. В кабіні дозволяється знаходитись лише трактористу (оператору).

Велике значення для забезпечення безпеки руху має, як уже зазначалося вище, стан тракториста-оператора, який залежить від умов праці (мікроклімату в    кабіні,    шуму,    вібрації,    освітленості,    оглядовості,    психофізіологічного навантаження  тощо)  і  його  фізіологічних  властивостей  (швидкості  реакції, швидкості сприйняття, уважності, кваліфікації, досвіду тощо).

Втрата пильності є однією з поширених причин перекидання, оскільки саме це зумовлює невчасне зниження швидкості руху, виконання повороту крутіше можливого, нехтування перешкодами тощо.

Гальмування і зупинка трактора