Основи безпеки руху

Додаток - Відео "Стійкість автомобіля", "Прийоми водіння автомобіля", Тест 3.

Стійкість автомобіля – здатність автомобіля зберігати рух по заданій траєкторії, протидіючи силам, що призводять до заносу (бічного ковзання) і перекиданню при різних дорожніх умовах. Особливо важлива ця властивість при

русі по слизькій дорозі і на підвищених швидкостях.

Розрізняють наступні види стійкості:

Поперечна при прямолінійному русі (курсова стійкість). Її порушення проявляється в зміні напряму руху автомобіля по дорозі й може бути викликане дією сили бічного вітру, різними величинами тягових чи гальмівних сил на колеса лівого або правого боку чи їх буксуванням, ковзанням, великим люфтом у рульовому керуванні, неправильними кутами установки коліс і т.д.

Поперечна при криволінійному русі. Її порушення виявляється в буксируванні ведучих коліс при подоланні затяжних, зледенілих чи засніжених підйомів і сповзанні автомобіля назад. Особливо це характерно для автопоїздів.

Керованість автомобіля – здатність автомобіля рухатись в напрямі, заданому водієм. Однією з характеристик є поворотливість, тобто властивість автомобіля змінювати напрямок руху при нерухомому рульовому колесі. У залежності від зміни радіуса повороту під впливом бічних сил (відцентрової сили на повороті, сили вітру і т.д.) повороткість може бути:

1.  Недостатньою – автомобіль збільшує радіус повороту.

2.  Нейтральною – радіус повороту не змінюється.

3.  Надлишковою – радіус повороту зменшується. Розрізняють також шинну і кренову поворотливість.

Шинна поворотливість пов’язана з властивістю шин рухатись під кутом до заданого напрямку при бічному відведенні (зсув плями контакту з дорогою в площині обертання колеса). При встановленні шин іншої моделі поворотливість може бути іншою, а автомобіль на поворотах при русі зі збільшеною швидкістю буде поводитись по-іншому. Крім того, величина бічного відведення залежить від тиску в шинах, який повинен відповідати тому, що записаний в інструкції з експлуатації для даного автомобіля.

Кренова поворотливість пов’язана з тим, що при нахилі кузова (крені) – колеса змінюють свої положення щодо поверхні дороги й автомобіля (у залежності від типу підвіски). Наприклад, якщо підвіска залежна, колеса нахиляються в бік крену, збільшуючи відведення автомобіля.

Безпека транспортного засобу включає в себе комплекс конструктивних й експлуатаційних властивостей, що знижують імовірність появи ДТП, тяжкість їх наслідків, негативну дію на навколишнє середовище. Розрізняють активну, пасивну, післяаварійну й екологічну безпеку.

                 Рушання з місця.

 Порядок дій при рушанні з місця наступний:

За допомогою дзеркала бічного й заднього видів проглядаються зони ліворуч, позаду автомобіля (зони праворуч, зони збоку повинні бути оглянуті попередньо).

Якщо ліворуч поблизу (у межах 50 м) немає автомобілів, то включається покажчик лівого повороту. Якщо дорога двосмугова й завантажена, а в дзеркало на відстані ближче 50 м видно автомобіль, що ліворуч наближається, необхідно почекавши кілька секунд, пропустити його й лише тоді включити покажчик лівого повороту.

Розгін автомобіля в звичайних умовах повинен бути плавним, але не занадто розтягнутим. Найбільш часта помилка водіїв-початківців при рушанні та розгоні – невміння плавно збільшувати подачу палива. Різке натискання на педаль дроселя часто приводить до проковзування коліс навіть на сухій дорозі. При цьому передчасно зношуються шини, відбуваються великі навантаження на трансмісію автомобіля, витрата палива невиправдано зростає, водій і пасажири відчувають дискомфорт.

Навпаки, плавне натискання на педаль подачі палива забезпечує оптимальні умови для розгону, зменшує зношення деталей двигуна й трансмісії автомобіля, викид токсичних речовин в атмосферу й забезпечує курсову стійкість автомобіля на будь-якій дорозі. Причому чим більш слизька дорога, тим в міру йплавно повинно бути збільшено подачу палива, інакше колеса будуть пробуксовувати і може виникнути занос.

Для плавного розгону необхідно розвивати чутливість до переміщення педалі дроселя. Цьому сприяє правильне положення правої ноги на педалі, коли нога спирається на підлогу каблуком і злегка повернута вправо. Найбільш чуттєва верхня частина стопи, тому точне керування педаллю дроселя вдається саме цією частиною стопи. Великий перепад швидкісного режиму знижує безпеку руху.

Переключення передач. Рекомендується ручку важеля переключення передач при переміщенні її в будь-яку сторону ї брати правою рукою закритим обхватом. Дослідження показали, що при такому способі забезпечується швидкість і точність переключень, а також необхідна чутливість руки. При цьому, коли важіль переводиться на себе, пальці тягнуть його, а долоня контролює його положення. При русі від себе долоня давить на ручку, а пальці контролюють положення важеля. Дивитися на важіль переключення не потрібно, погляд повинен бути спрямований уперед, ліва рука повинна знаходитися на рульовому колесі.

Для раціонального розподілення навантаження на водія важливо, щоб було правильно відрегульоване сидіння. Водій повинен діставати правою рукою до ручки при будь-якій включеній передачі без яких-небудь нахилів тулуба вперед.

Обережне, плавне включення зчеплення, щоб уникнути ривків в трансмісії, характерне для нижчих (І, ІІ і задньої) передач. При включенні наступних передач зчеплення відпускається без зволікання, тому що в цьому випадку через інерцію не відчувається ривків.

Для вимикання зчеплення доводиться додавати відчутне зусилля лівої ноги. На сучасних автомобілях для полегшення керування зчепленням встановлюється навіть сервопривід. Разом з тим, особливо на нижчих передачах, потрібно забезпечити дуже плавне відпускання педалі в момент включення зчеплення. Ці вимоги можна задовольнити, якщо натискати на педаль середньою частиною стопи, так як вона тверда й чутлива одночасно. При цьому при вижатому положенні педалі каблук не повинен упиратися в підлогу, тому що може відбуватися неповне вимикання зчеплення. Дуже важливо (привчити себе із самого початку навчання водінню) не тримати постійно ногу на педалі зчеплення.

Це приводить до зайвої напругий утоми ноги, передчасного зношування зчеплення. Крім того, у критичній ситуації (якщо нога до цього моменту розташовувалася на педалі зчеплення), як правило, спрацьовують обидві ноги, натискаючи одночасно педаль зчеплення й гальма, що значно підвищує ймовірність заносу при різкому гальмуванні. Тому після відпускання педалі гальм ліву ногу варто зняти з педалі й розташувати у вільно розслабленому стані біля лівої педалі.

Особливо необхідно звернути увагу на повне вимикання зчеплення при переключенні передач, для чого педаль варто вижимати до упору, у противному випадку буде утруднене переключення передач і підвищиться зношування синхронізаторів.

У сучасних автомобілях, перш за все легкових, усі передачі, як правило, синхронізовані, тому особливих складностей при переході з вищої на нижчу передачу не відчувається. Однак чим більший перепад швидкостей при включенні зниженої передачі, тим плавніше повинно включатися зчеплення, щоб уникнути блокування коліс автомобіля. У багатьох випадках буває корисно при переході на нижчу передачу так зване «перегазовування». При цьому важіль переключення передач затримують у нейтральному положенні, педаль зчеплення відпускають, натискають помірно на педаль подачі палива і натиснувши зчеплення, включають знижену передачу.

Причому чим більший перепад швидкостей при переключенні передачі, тим більше треба давати проміжний "газ".

Прийоми керування. При русі на прямолінійних ділянках дороги руки варто тримати в положенні приблизно "без п’ятнадцяти три" якщо уявити на місці рульового колеса годинниковий циферблат. Пальці рук щільно обхоплюють обід, причому великі пальці рук знаходяться з внутрішнього боку обода – закрите захоплення, що дозволяє надійно утримувати кермо. Стандартне положення рук, що рекомендується, на кермовому колесі забезпечує максимальний (у будь-який бік) кут повороту рульового колеса. Крім того, воно забезпечує максимальну точність керуючих впливів як при керуванні рульовим колесом двома, так і однією рукою у випадку необхідного маніпулювання іншими органами керування автомобіля. Стандартне положення рук на рульовому колесі є складовою частиною ”пози готовності” на небезпеку й сприяє швидкому і правильному реагуванню.

Розрізняють три види керування:

1)     Вирівнювальне – поворот, повертаючи на великий кут для компенсації відхилень автомобіля при прямолінійному русі.

2)     Компенсаторне – повертання, за допомогою якого ліквідується занос автомобіля.

3)     Основне – повертання при поворотах автомобіля.

Вирівнювальне керування при русі майже постійно залежить від швидкості автомобіля, стану дороги й самого рульового керування. Чим вища швидкість і гірший стан дороги, тим інтенсивніше вирівнює повертання. Воно здійснюється звичайно без перестановки рук, й висхідного положення поворотом на невеликий кут в обидва боки.

У залежності від величини заносу і швидкості автомобіля користуються двома способами компенсаторного керування – силовим і швидкісним. Якщо швидкість автомобіля невелика і водій вчасно (у початковій фазі) ”піймав” занос, він може ліквідувати його поворотом рульового колеса однією чи двома руками одночасно без перехоплення з вихідного положення або виконуючи по черзі кожною рукою перехоплення, але без перехресної зміни рук.

Прийоми гальмування. Фахівці розрізняють кілька основних способів гальмування: плавний, різкий, переривчастий, імпульсний, комбінований.

Службове гальмування відрізняється плавністю та невеликим сповільненням (менше 3 м/с²). Воно, у свою чергу, може здійснюватися за рахунок вільного руху автомобіля, послідовного переключення на нижчі передачі і, нарешті, плавного натискання на педаль гальма до повної зупинки автомобіля. При екстреному гальмуванні на педаль натискають швидко й сильно, при цьому найчастіше виникає блокування та ковзання коліс, що збільшує гальмівний шлях. Часто при цьому додатково використовують стоянкове гальмо й допоміжну гальмівну систему. Аварійне гальмування здійснюється при виході з ладу робочої гальмівної системи або педалі гальма чи сильному зниженні ефективності її роботи. У цих випадках використовується запасна система (на вантажних автомобілях), стоянкове гальмо, а також прийоми бічного ковзання з обертанням автомобіля в умовах ландшафту дороги.

При будь-якому гальмуванні на педаль потрібно натискати середньою частиною стопи, як і при роботі з педаллю зчеплення. Причини ті ж: ця частина стопи й пружна та чутлива одночасно. Початківці часто звикають до неправильного розташування правої ноги при гальмуванні, гальмують п’ятою або носком ноги. П’ятою важко дозувати зусилля на педаль, а носок, хоча й найбільш чуттєвий, але занадто гнучкий, може зісковзнути в невідповідний момент із педалі гальма.

Найбільш розповсюдженим і безпечним є плавний спосіб гальмування. Так гальмують на сухому й слизькому покритті в спокійній дорожній обстановці. Водій плавно та поступово збільшує тиск на педаль, послабляючи його безпосередньо перед повною зупинкою.

В екстрених випадках часто застосовують різкий спосіб гальмування. Водій короткочасно й сильно натискає на педаль гальма аж до блокування коліс, потім трохи знижує зусилля до їхнього розблокування. При такому гальмуванні, особливо на слизьких ділянках, можливий занос автомобіля, при блокуванні коліс збільшується гальмівний шлях, тому цей спосіб використовується тільки при частковому гальмуванні для екстреного уповільнення в критичних ситуаціях.

Для надійного й ефективного гальмування в екстрених випадках необхідно впевнено володіти імпульсним способом. Водій сильно й швидко натискає на педаль гальма аж до короткочасного блокування коліс, потім ледве випускає педаль і знову збільшує зусилля до моменту блокування, потім знову відпускає. Таким чергуванням натиску і часткового відпускання педалі вдається балансувати на межі юзу коліс і мати мінімальний гальмівний шлях.

Більш простий у виконанні (правда і менш ефективний) переривчастий спосіб гальмування. При такому способі після натискання педалі гальма і наступає блокування коліс, після чого педаль цілком відпускають і потім знову натискають, повторюючи ці дії кілька разів до повного гальмування.

При гальмуванні на нерівних дорогах зі слизькими ділянками, що чергуються, використовують комбінований спосіб гальмування, що полягає в сполученні імпульсного та переривчастого способів на слизьких і нерівних ділянках доріг. Різкий спосіб гальмування використовують на сухих і рівних дорогах.

Як бачимо, ефективність і надійність гальмування багато в чому залежать не стільки від конструкції гальм, скільки від майстерності водія і зводиться до вміння гальмувати в екстрених випадках на грані блокування коліс.

Використання стоянкового гальма. На ухилах доріг, а також в аварійних випадках при відмові робочої гальмівної системи користуються стоянковим гальмом. Варто пам’ятати, що при відмовленні робочої гальмівної системи гальмувати стоянковим гальмом потрібно дуже обережно, інакше при сильному затягуванні важеля задні колеса можуть бути заблоковані й викликати занос автомобіля. Крім того, при різкому включенні на ходу стоянкового гальма може відчуватися сильний поштовх, рідше трапляється відмова в роботі гальм.

Запас безпеки. Необхідно намагатися рухатися так, щоб навколо вашого автомобіля завжди було якнайбільше вільного простору. Чим більша навколо вас "нічийна" зона, тим більше часу буде для спостереження, осмислення обстановки, вибору й реалізації рішення.

Плавність, безпека, економічність і комфортабельність руху – усе це наслідок уміння підтримувати необхідну зону безпеки в будь-яких дорожньо- транспортних ситуаціях. Її розмір і форма залежать від дорожніх, транспортних і погодних умов. У будь-який момент часу вільний простір навколо автомобіля повинен бути таким, щоб це дозволяло виправити свою або чужу помилку, тобто уникнути події при несподіваному виникненні конфліктної ситуації.

Для зручності розгляду всю зону безпеки можна уявити у вигляді трьох частин: простору попереду автомобіля, збоку та позаду.

Зона безпеки попереду (дистанція). Багато чого залежить від того, наскільки близько ви рухаєтесь за лідером, тобто дотримуєтесь безпечної дистанції.

На жаль, дуже часто дистанції не дотримуються в місті й тому зіткнення відбуваються частіше всіх інших видів подій.

Щоб встигнути зупинити свій автомобіль при раптовій зупинці, рухаючись перед транспортним засобом, потрібно заздалегідь передбачати той момент, що попередній водій почне гальмування, постійно підтримувати щонайменше двох секундну дистанцію щодо нього. Така дистанція забезпечує необхідний запас часу й визначення обстановки наперед.

Постарайтеся привчити себе дотримуватися двох секундної дистанції, орієнтування за часом, а не за відстанню, що завжди змінюється в залежності від швидкості. Двох секундна дистанція є мінімальна дистанція безпеки,  яка прийнята для руху тільки в щільному транспортному потоці. В інших випадках дистанція повинна бути більшою.

Іноді важко витримувати дистанцію до лідируючого автомобіля через те, що він постійно без видимої необхідності сповільнює рух чи зупиняється. Водій такого автомобіля порушує загальний ритм руху, створює іншим масу незручностей, і сам лідер такою засмиканою їздою собі нічим не допомагає. У цьому випадку необхідно триматися від нього подалі, знайшовши собі місце серед автомобілів, що рівномірно рухаються.

Більш правильним може бути рух по смузі, на якій рух більш рівномірний. На крайній лівій смузі звичайно збираються автомобілі, що повертають ліворуч.

Тому доцільно рухатись праворуч, але крайня права смуга теж не може бути найбільш    зручною,    ритм    руху    потоку    може    порушуватися   через

транспортні засоби, що в’їжджають з напрямків, які примикають, чи, навпаки, що з’їжджають на них, а також маршрутних транспортних засобів, які часто зупиняються на вказаних зупинках.

Якщо смуг для руху всього одна чи дві, вибирати ні з чого, але якщо  їх три й більше, найкраще рухатися по середніх смугах. Зона безпеки збоку (інтервал). Вільний простір повинен бути з двох боків автомобіля, щоб у випадку виникнення небезпеки (наприклад виїзд якого-небудь автомобіля на вашу смугу) була можливість ухилитися від зіткнення. "Атака" на вашу смугу може бути з боку зустрічних автомобілів, а також автомобілів, що рухаються попутно по сусідній смузі, і автомобілів, що від’їжджають із місць стоянки. Якщо з якоїсь причини зустрічний автомобіль виявися на вашій смузі, небезпека дуже велика, оскільки наслідки лобового зіткнення зазвичай найважчі. При таких зіткненнях швидкості двох транспортних засобів, що рухаються назустріч один одному додаються. Тому в цьому випадку слід по можливості уникнути зіткнення й розташувати свій автомобіль так, щоб між вашим і зустрічним автомобілями була щонайменше одна смуга. Без потреби не виїжджайте на крайню ліву смугу. На двосмуговій дорозі намагайтеся рухатися по своїй смузі якомога правіше. Це особливо важливо на поворотах, де водій зустрічного транспортного засобу може не "вписатися" у поворот через невірно обрану швидкість, а також при під’їзді до перехресть, де водій того ж зустрічного транспорту може повернути ліворуч без подачі попереджуючого сигналу.

Водії, що рухаються по сусідніх смугах, можуть зненацька почати маневрування, тому слід не рухатися занадто близько до них і не знаходитися в їх "сліпій" зоні. Дотримуйтеся бічного інтервалу й вибирайте швидкість так, щоб не попадати в "сліпу" зону інших автомобілів, у тому числі й автомобілів, що зненацька починають виїжджати зі стоянки. Передбачити можливість появи цих небезпек можна, не наближаючись до автомобілів, що рухаються, занадто близько. Необхідно постійно спостерігати за ними. Сигналом того, що хтось із них буде виїжджати, є включення покажчика чи повороту, стоп-сигналу. При русі по автомагістралі слід збільшувати бічний інтервал до автомобілів при виїзді на автомагістраль маневруванням на ліву смугу руху. Не слід рухатися поруч з іншими транспортними засобами при проїзді виїзду з магістралі, тому що деякі водії можуть зненацька почати маневрування на праву сторону для повороту й різко повернути з виїзду назад на магістраль.

При проїзді повз учасників руху, що можуть вас не бачити, слід також мати збільшений бічний інтервал.

Зона безпеки позаду. Дотримання безпечної дистанції позаду, як правило, залежить від того, хто рухається другим номером. Однак розраховувати на це не завжди можна.

При русі з великою швидкістю з дотримуванням установлених швидкісних обмежень, хтось поспішає і їде за вами майже впритул, правильним буде дати можливість обігнати вас.

Якщо ж автомобіль позаду не квапиться й наблизився до вас на небезпечно близьку дистанцію, необхідно збільшити дистанцію руху до 3-4 с. При потребі гальмування в лідера буде досить часу і місця, щоб гальмувати плавно, дати можливість автомобілю, який рухається позаду, зупинитися.

При русі на самоті, поза населеними пунктами, правильним буде не пристроюватись до проїжджаючих колон автомобілів.

При збільшенні зони безпеки знижається ймовірність зіткнення при будь- якій ситуації. Для цього потрібно вибрати найбільш придатну траєкторію й швидкість руху. Наприклад, якщо ви бачите дитину на правій стороні дороги, об’їжджайте її як можна лівіше. Якщо до вас на великій швидкості наближається вантажівка з причепом, займіть крайнє праве положення. Цим ви забезпечите собі можливість успішно усунути наслідки можливих своїх і чужих помилок. Зниження швидкості руху дозволяє не тільки полегшити виконання маневру, але  й уникнути можливого зіткнення.

Доцільно рухатися посередині смуги руху, щоб була можливість вибрати правильний маневр вправо чи вліво. Тим самим буде забезпечено рівномірний розподіл вільного простору по обидва боки автомобіля. При збільшенні ймовірності присутності невидимого учасника ситуації необхідно збільшити вільний простір з того боку, де він може реально з’явитися.

Вибір швидкості. Вибирати й контролювати швидкість водію доводиться постійно, тому що навколишнє середовище змінюється.

Приймаючи рішення, слід пам’ятати: чим більша швидкість, тим складніше зберігати контроль над автомобілем при маневруванні, тим більшим буде шлях, що проїде автомобіль до повної зупинки, тим вища ймовірність небезпечної події та тяжкість наслідку.

Але занадто мала швидкість теж небезпечна. Вона збільшує ймовірність зіткнення. Швидкість руху повинна бути як можна більш рівномірною, вона повинна влаштувати не тільки вас, але й інших учасників дорожнього руху, а також відповідати умовам руху і виконуваному маневру.

Перевір свої знання!